Кардиопротективные эффекты модуляторов эстрогеновых рецепторов в условиях экспериментального острого инфаркта миокарда

Відповідно до сучасних уявлень, при інфаркті міокарда безпосередньо в осередку ішемії запускається каскад патобіохімічних реакцій, що призводить до порушення метаболізму кардіоміоцитів, запуску «паразитарних» енергопродукуючих реакцій, розвитку мітохондріальної дисфункції, повної блокади синтезу макроергів та, як наслідок, загибелі клітин. У зв'язку з цим актуальним є пошук нових високоефективних лікарських препаратів, що здатні впливати на метаболізм кардіоміоцитів і відновлювати біоенергетичні реакції у клітині в гострий період інфаркту міокарда, а також розробка нових методів лабораторного скринінгу ефективності проведеної терапії. Мета роботи – оцінювання кардіопротективних ефектів селективних модуляторів естрогенових рецепторів в умовах моделювання гострого інфаркту міокарда з використанням маркера ST2. Матеріали та методи . Експериментальна частина роботи виконана на 120 статевозрілих щурах-самцях масою 190–230 г. Дрібновогнищевий гострий інфаркт міокарда моделювали шляхом уведення протягом 3 діб коронароспазмуючого агента пітуітрину та β1, 2, 3 адреноміметика ізопреналіну. Досліджувані препарати: тамоксифену цитрат (0,1 мг/кг, reg. № EF3300), тореміфен (0,1 мг/кг, reg. № 1705834), а також референт-препарати – тіотриазолін (50 мг/кг, UA/2931/01/02) та капікор (6 мг/кг, reg. № 11114) уводили внутрішньочеревинно через 20 хвилин після введення ізадрину протягом 3 днів. Наявність інфаркту міокарда підтверджували електрокардіографічним дослідженням, а також визначенням тропоніну I у плазмі крові. Спрямованість і вираженість патобіохімічних процесів у серцевій тканині та вплив на них досліджуваних препаратів вивчали за допомогою імуноферментного визначення концентрації в гомогенаті серця нітротирозину, гомоцистеїну «Homocysteine», у плазмі крові – ST2. Результати . Систематичне введення лабораторним тваринам коронароспастичного агента призводило до поступового, прогресуючого ішемічного ураження кардіоміоцитів. У плазмі крові тварин контрольної групи зареєстровано збільшення біологічного маркера інфаркту міокарда – тропоніну I, ST2. У гомогенаті серця зафіксовано розвиток оксидативного стресу, про що свідчило підвищення концентрації нітротирозину та гомоцистеїну. Експериментальна терапія селективними модуляторами естрогенових рецепторів і референс-препаратами (тіотриазолін, капікор) сприяла нормалізації біохімічних процесів у кардіоміоцитах. Дія досліджуваних препаратів односпрямована, однак різного ступеня вираженості. Всі препарати статистично вірогідно знижували маркерні продукти оксидативного стресу, а також концентрацію маркера ST2 в плазмі. Найбільш виражені ефекти продемонстрували селективні модулятори естрогенових рецепторів тореміфен і тамоксифен, які зменшували вміст у плазмі крові ST2 (більш ніж на 46 %), забезпечуючи реалізацію кардіопротективних властивостей IL-33. Крім того, SERM здатні обмежувати розвиток оксидативного та нітрозильного стресів, призводячи до зниження концентрації в серці гомоцистеїну та нітротирозину. Взаємопотенціювання цих ефектів тамоксифену цитрату в умовах моделювання гострого інфаркту міокарда призводило до вираженого кардіопротективного ефекту, збільшуючи відсоток тварин, які вижили, в середньому до 75 %. Висновки. Встановлені нами кардіопротективні ефекти селективних модуляторів естрогенових рецепторів є експериментальним обґрунтуванням актуальності та перспективності дальших досліджень у цьому напрямі.