ВПЛИВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ НА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ

Мета: оптимізація хірургічного лікування генітального пролапсу (ГП) у жінок з цукровим діабетом (ЦД) та визначення впливу останнього на результативність хірургічного лікування ГП шляхом порівняння різноманітних сучасних підходів до терапії ГП.  Матеріал і методи. Обстежено 52 жінки менопаузального віку з ГП 3–4 ступеня, з них у 30 хворих крім генітального пролапсу діагностували ЦД2 (основна група), у 22 жінки був тільки ГП (група порівняння), контрольну групу склали 20 жінок менопаузального віку без ознак ГП та ЦД. В залежності від методу лікування обстежені жінки були розподілені на три групи. До першої групу включено 18 хворих (9 жінок основної групи та 9 — з групи порівняння), яким була виконана піхвова екстирпація матки, передня кольпорафія, кольпоперінеорафія. До другої клінічної групи увійшли 20 хворих (по 10 хворих з основної групи і групи порівняння), яким виконана піхвова екстирпація матки з однобічною сакроспінальною фіксацією купола піхви. У третю групу залучено 14 жінок (по 7 жінок з основної групи і групи порівняння), яким після піхвової екстирпації виконана кольпопексія за допомогою поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон. Результати. В результаті проведеного лікування в основній групі виявилося 7 рецидивів (23,3 %) протягом 1 року після оперативного втручання, з них після вагінальної пластики — 4 випадки (44,4 %), після сакроспінальної кольпопексії — 1 (10 %), після встановлення сітчастого протезу полімеш — 2 (28,6 %). В групі порівняння відмічалося 5 рецидивів (22,7 %), з яких 3 (33,3 %) випадки після вагінальної пластики та по одному після сакроспінальної кольпопексії (10%) та встановлення поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон (14,3 %). Таким чином, найбільш часті рецидиви у жінок з ЦД були після вагінальної пластики (44,4 %), але більше, ніж у жінок без ЦД (33,3 %). Після сакроспінальної кольпопексії частота рецидивів була однаковою (по 10 %) та найнижчою серед інших методів хірургічного лікування. Застосування поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон, призвело до ускладнень у 23,3 % хворих на ЦД та у 22,7 % — без екстрагенітальної патології. Отримані дані вказують на високу ефективність сакроспінальної кольпопексії в лікуванні ГП у жінок з ЦД, особливо однобічний оперативний підхід. Висновки. Наявність цукрового діабету у хворої на генітальний пролапс суттєво впливає на результативність хірургічного лікування, підвищуючи кількість післяопераційних ускладнень. Оптимальним хірургічним втручанням з приводу генітального пролапсу у хворих на цукровий діабет можна вважати однобічну сакроспінальну суспензію, яка дає найменшу кількість рецидивів. Використання поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон, можливо у жінок з ЦД, але існує небезпека відторгнення та больового синдрому. Зміни гормонального фону хворих на ГП з ЦД потребують його корекції перед та після операції, оптимальним можна вважати використання препаратів з естрогенами для місцевого застосування, що покращує результати хірургічного лікування та якість життя жінок