Вплив системи удобрення на родючість осушуваного дерново–підзолистого ґрунту в короткоротаційній сівозміні

Актуальність досліджень полягає в ефективному використанні осушених земель в умовах змін клімату. Мета. Визначити оптимізовану систему удобрення та вивчити її вплив на родючість дерново-підзолистого ґрунту в короткоротаційній сівозміні: соя – пшениця озима – соняшник – гречка. Методи. Польовий, статистичний, лабораторний. Результати. Упродовж вегетаційних періодів 2016-2019 років найменше реагував на ґрунтово-повітряну посуху соняшник, який  на фоні рекомендованої норми N 60 P 60 K 90 сумісно з 40 т/га підстилкового гною та підвищеної норми N 90 P 90 K 135 з 4,0 т побічної продукції попередника забезпечив урожайність насіння на рівні 2,3 і 2,4 т/га відповідно. Максимальний збір продукції з 1 га сівозмінної площі відмічений на підвищеному фоні (N 62 P 84 K 96 + 3,3 т побічної продукції) – 3,20 т зернових одиниць. Висновки. Альтернативна система удобрення (заміна 10 т гною на 1 га ріллі побічною продукцією в кількості 3,3 т на фоні мінеральних добрив) забезпечила позитивний баланс поживних речовин та гумусу в короткоротаційній сівозміні. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях передбачається зниження кількості внесення фосфорних та калійних добрив за умови заорювання побічної продукції всіх культур сівозміни. Ключові слова: осушені дерново-підзолисті ґрунти, короткоротаційна сівозміна, ринкові культури, удобрення, продуктивність, родючість ґрунту