TRANSFORMATION OF APPROACHES TO RISK ASSESSMENT OF BANK LIQUIDITY

Досліджена посткризова зміна підходів національного регулятора (Національного банку України) до моніторингу ліквідності ліквідності. Проілюстрована природа виникнення ризику ліквідності національної банківської системи через невідповідність строковості між довгостроковими активами (кредитні операції) та короткостроковими зобов’язаннями (кошти клієнтів). Доведено, що перехід від дискретного до неперервно-апроксимованого моніторингу зумовлює реорганізацію систем управління ризиками в банках, які повинні розробити та впровадити своєрідні моделі управління їх ліквідністю на основі прогнозування надходжень і відтоку коштів клієнтів на різних часових інтервалах для забезпечення фінансової стійкості установи. Запропоновано розглядати достатність ліквідності банку не лише на основі дотримання економічних нормативів, а й за результатами дотримання внутрішньої оцінки достатності ліквідності банку (ILAAP), яка у подальшому перевірятиметься регулятором в рамках проведення оцінки банків за методологією (SREP). В статті охарактеризовано загальні підходи до розрахунку нормативів миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6), причини впровадження регулятором коефіцієнтів короткострокової ліквідності (LCR) та довгострокової ліквідності (NSFR) замість існуючих тривалий час нормативів, зміни у підходах при контролю за ризиком ліквідністю, у зв’язку із впровадженням нових регуляторних вимог. Зазначені процеси, з одного боку, можна вважати процесом імплементації європейського законодавства, зокрема Базель II - ІІІ, з іншого, варто розглядати як механізм удосконалення процесу управлінням ліквідністю з метою зменшення уразливості банків від шоків та зовнішніх ризиків (політичних, макроекономічних, фінансових) для забезпечення стабільного функціонування установ.