Comparison of Value Orientations in Youthhood And Adulthood

Ціннісні орієнтації особистості виконують функції регуляції поведінки і визначення її мети, зв’язують в єдине ціле особистість і соціальне середовище. На кожній стадії розвитку особистості вибір переважаючого механізму формування ціннісної системи визначається складним комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників. Значущість дослідження ціннісних орієнтацій юнацького та зрілого віку обумовлена необхідністю прослідкувати процес світоглядних змін, що відбуваються в період від юнацького до зрілого віку. В зрілості людина більш активно ставиться до свого життя, повністю розкриває весь свій потенціал; це призводить до створення матеріальних і духовних цінностей суспільства. Головним в цей період життя є професійна діяльність та сімейні відносини. Якщо в юнацькому віці відбувалося оволодіння професією і вибір супутника, то в зрілому віці – це реалізація своїх можливостей, майстерність у вибраній діяльності і сімейних стосунках. Криза юнацького віку – це втрата особистістю власної цілісності як індивідуальності та відсутність соціального визначення. Через це і «з’являються» сумніви щодо власного «Я», своїх дій, місця у групі, майбутнього. Тут можливі наслідки фрустрації цілей і соціальних завдань особистості, що може призвести до таких варіантів суб’єктивного реагування: уникнення, пасивність або агресивне протистояння. Криза зрілого віку – це переоцінка цінностей, перевірка їх на «дієвість». У переважній більшості зрілі люди виховують своїх нащадків і, в залежності від їхньої майстерності у подоланні кризових ситуацій, це буде відбиватися на новому поколінні, на їх психологічних особливостях та професійній діяльності. Криза ідентичності – це втрата власної цінності, блокування внутрішньої індивідуальності та нестача соціального прийняття. Ця криза є як віковою, так і життєвою кризою людини. Найважчою вона проходить у час самовизначення особистості.