Рентгенологічні особливості впливу інтрамедулярних металевих фіксаторів різної пружності на загоєння перелому та структурно-функціональний стан кісткової тканини в умовах експерименту

Виконано експериментальне дослідження на 27 статевозрілих кроликах. Тварини були розподілені на 3 дослідні групи. Всі кролики отримували однотипну травму стегнової кістки, в підвертлюговій ділянці - поперечний перелом, з подаль- шою репозицією та фіксацієюкісткових уламків металевими стрижнями. Тваринам контрольної групи буловиконано інтраме- дулярний метало-остеосинтез за допомогою стрижня із нержавіючої сталі (316L); тваринам другої групи стрижня із титано- во-ванадієвого сплаву (ВТ-6) та тваринам третьої групи стержня із цирконієво-титанового сплаву (Zr-Ti). На підставі даних клініко-рентгенологічної динаміки формування кісткової мозолі на ділянці перелому та рентгенологічних проявів змін у кісткових відламках визначено, що для фіксації діафізарних переломів стегнової кістки найбільш фізіологічним та біомехан- ічно обґрунтованим є використання інтрамедулярних стержнів-фіксаторів, виготовлених із сплавів з низьким модулем пружності та його наближенням до модуля пружності кісткової тканини. Саме розроблений в інституті металофізики НАН України низькомодульний -(Zr-Ti) сплав своїми фізичними та механічними властивостями максимально наближується до таких властивостей кісткової тканини, що у свою чергу забезпечує кращі умови для біологічного прояву гідродинамічних ефектів пружних деформацій та позитивно впливає на динаміку регенерації в місці перелому та процеси перебудови кісткової тканини. Проведене експериментальне дослідження доводить доцільність розробки та впровадження в клінічну практику травматологів-ортопедів імплантатів на основі низькомодульного -(Zr-Ti) сплаву, що дозволить поліпшити результати лікування переломів довгих кісток та зменшити відсоток післяопераційних ускладнень.