ПРОБЛЕМА ЕМПАТІЇ В ПСИХОЛОГІЇ ТА ЇЇ ВАЖЛИВІСТЬ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ПСИХОЛОГА

Стаття пов’язана з аналізом феномену емпатії як складного комплексного психічного явища, суть якого – у співчутті та співпереживанні іншій людині на основі сприйняття її внутрішнього стану, вміння поставити себе на місце людини, яка страждає, і поглянути на ситуацію її очима, зрозуміти її думки та переживання. Зазначено, що у психології вивчені поняття, види, форми та механізми емпатії, визначена її структура та роль у формуванні допомагаючої поведінки та життєдіяльності людини в цілому, проте у дослідженні цього феномену досі багато невизначеного та спірного. Мета роботи – теоретично проаналізувати різні аспекти розуміння емпатії в психології та емпірично дослідити рівень емпатійності майбутніх психологів та її зв'язок з їх особистісними характеристиками. Результати емпіричного дослідження свідчать, що, не зважаючи на те, що емпатія є професійно цінною якістю психолога, її розвиток у студентів – майбутніх психологів є недостатнім. Виключенням є емоційна складова емпатії, яка у більшості досліджуваних проявляється на високому рівні, кореляційно пов’язуючись із тривожністю та інтернальним рівнем суб’єктивного контролю особистості.