Розподіл карлавірусного навантаження в рослинах хмелю (Humulus lupulus L.)

Знання особливостей розподілу вірусного навантаження у рослині є важливим як для вірусологічних досліджень загалом, так і для формування безвірусного посадкового матеріалу зокрема. Поряд із тим не менш важливим є розроблення заходів профілактики поширення вірусних хвороб. Розглянуто особливості розподілу карлавірусного навантаження в рослинах хмелю (Humulus lupulus L.), визначено ефективні заходи зі стимулювання росту і розвитку та профілактики поширення вірусів хмелю. Наведено результати дослідження розподілу карлавірусного навантаження в рослинах хмелю, а також дієвості застосування кліностатування, біокомпозиції Біоекофунге-1 та наночастинок діоксиду церію у вирощуванні хмелю. Встановлено, що у вегетаційний період рослин хмелю найбільше скупчення вірусів спостерігається в листкових пластинках та молодих пагонах у верхній частині стебла (на відстані 150–200 см від кореневої шийки), тоді як у зимовий період — у бруньках підземних етіолованих пагонів. Виявлено, що ефективним заходом зі стимулювання росту і розвитку рослин хмелю, а також профілактики поширення карлавірусів хмелю є комбіноване застосування Біоекофунге-1 та наночастинок діоксиду церію — приріст кореневої системи у цьому разі становив 32%. З’ясовано, що кліностатування сприяє оздоровленню, а також стимулює ріст і розвиток рослин хмелю. Водночас слід зауважити, що в проведеному дослідженні було ідентифіковано лише родові положення карлавірусів та іларвірусів хмелю, а також встановлено, що ці віруси формували змішані інфекції, тому є необхідним продовжити дослідження в умовах моноінфекцій.