Інституційно-інвестиційні детермінанти розвитку світової господарської системи в умовах постіндустріальних змін

Визначено ключові інституційно-інвестиційні детермінанти розвитку світової господарської системи в умовах постіндустріальних змін. Вказано на якісну відмінність і необхідність доповнюваності в постіндустріальній економічній системі двох ключових чинників розвитку: інформації та знань. Важливим виробничим ресурсом суспільства стає не інформація як відносно об'єктивна сутність, а знання, тобто інформація, яка засвоєна людиною і не існує поза її свідомістю. Виокремлено низку аспектів, які підтверджують якісну відмінність і необхідність доповнюваності в постіндустріальній економічній системі інформації та знань. Доведено, що знання (мірою їх накопичення) мають властивість швидкого самозростання. Чим більше знань накопичено, тим вищими будуть темпи їх самозростання. Навіть у разі добровільного передання знань іншій людині властивість швидшого самозростання їх збережеться у людини, яка їх створила або згенерувала. Таким чином, вони створюють базу для якісно нової економічної системи. Формування економіки знань остаточно спрямовує економічну систему від притаманної індустріальному суспільству певної об'єктивної основи до сфери зростання суб'єктивізму. Виявлено тенденції наростаючого суб'єктивізму, зростання диспропорцій та асиметрій розвитку в умовах постіндустріалізації та глобалізації як у рамках національних економічних систем, так і в світовому масштабі. Теоретично обгрунтовано абсурдність варіантів розбудови егалітарного суспільства, адже не існує людей з абсолютно однаковим рівнем знань. Доведено необгрунтованість тверджень про те, що за доби інформатизації та розвитку економіки знань відбувається вирівнювання можливостей і доходів у суспільстві. Знання не сприяють такій рівності, а навпаки — поглиблюють нерівність. Зроблено висновок, що розвиток особистісних якостей людини (а цей процес апріорі є тотожним активізації споживання) може бути за своєю суттю більш "інвестиційним", аніж нарощування матеріальних чинників виробничого потенціалу. Обгрунтовано, що постіндустріальні країни мають джерело інвестицій, відмінне від заощаджень у традиційному розумінні цього терміна. Основним джерелом економічного розвитку постіндустріальних країн стає самореінвестований інтелектуальний капітал. Це капітал, самозростання якого не скорочує обсягів особистого споживання громадян, а фактично передбачає таке споживання. Доведено, що переважна більшість сучасних теорій, які пропонують нові моделі світового економічного розвитку, є утопічними, відірваними від об'єктивної реальності, не містять глибокого теоретичного обгрунтування основних концептуальних положень.