Спортивне Право України В Системі Приватного Права

Ускладнення суспільного життя в умовах реформ, починаючи з 90-х років минулого століття, робить неможливим визначення місця в системі права ряду правових явищ, внаслідок чого у вітчизняної юриспруденції наукові уявлення про структуру системи права піддаються ревізії. У юридичній літературі висловлюються різні точки зору на феноменологію спортивного права. Зокрема, спортивне право описується як галузь права, самостійна або комплексна, як правовий інститут, окремими дослідниками його самостійність заперечується взагалі. Слабкість підходу до спортивного права як до самостійної галузі права виявляється через неможливість виділення особливих не тільки методів правового регулювання, властивих спортивному праву, а також відсутності особливого галузевого режиму, який передбачає, що до відносин, що регулюються галуззю права, норми, що лежать за її межами, не застосовуються, але й предмету правового регулювання відповідних відносин. Оскільки предмет правового регулювання характеризує саме суспільні відносини, упорядковані через такий елемент його механізму як регламентаційний конструкт (нормативний регулятор, наднормативний регулятор, alter-нормативний регулятор, quasiнормативний регулятор), спірним є віднесення до спортивного права інших відносин, ніж тих, що встановлені у статті 1 Цивільного кодексу України. Cпортивне право є галуззю законодавства України.