Провина як складова частина емоційного стану у батьків дітей із психофізіологічними вадами

Розглянуто проблему внутрішнього емоційного стану батьків дітей з обмеженими можливостями, а саме почуття провини. Увага акцентувалась на проблемі впливу цього почуття на міжособистісні відносини у сім’ї. Проведено теоретичний аналіз робіт зарубіжних і вітчизняних вчених. Акцентовано увагу на емоційному стані матері. Зроблено висновок, що матері, які знаходяться у депресивному стані та які глибоко переживають такі негативні почуття як провина, сором, страх, відчай, у більшості випадків емоційно депривують дитину, що, у свою чергу, призводить до відповідних проблем виховання та розвитку дитини як особистості. Висвітлено результати дослідження почуття провини, на основі яких ми можемо стверджувати, що більшість батьків мають високий показник схильності до почуття провини, яке є станом дискомфорту як емоційної реакції особистості на порушення власних надінтерналізованих моральних норм, негативної оцінки своєї поведінки, яка супроводжується напругою, каяттям і жалем, а також мотивує людину спокутувати або виправити скоєне. Разом з тим, було виявлено, що батьки часто не приймають допомогу із зовнішнього середовища (феномен відторгнення допомоги). У даній роботі проаналізовано зв’язок внутрішнього емоційного стану батьків з особливостями психологічного стану дитини, яка має обмежені можливості. Розглянуто, що у системі реабілітації дітей головним чинником є робота з родиною, мобілізація її потенціалу в спільній роботі з лікарями. Зроблено висновок, що гармонізація як особистості батьків, так і оточуючого простору, необхідна для оптимізації процесу лікування, реабілітації та розвитку дитини загалом.