Характеристика (джерел) понятійно-категоріального апарату стратегічних комунікацій у сфері оборони: лінгвістичний аспект

Запорукою миру та стабільності у світі є своєчасне виявлення, попередження і нейтралізація загроз як військових, так і гібридних. Гібридні загрози набули особливої актуальності з початком агресії Росії проти України, яка грунтується на використанні методів ведення гібридної війни. Ці методи передбачають використання суспільства та його свідомості у процесі досягнення поставлених агресором цілей. Населення, яке перебуває під постійним інформаційним впливом, потребує захисту від таких гібридних викликів та загроз. На одне із перших позицій у протидії гібридним загрозам виступають стратегічні комунікації та інформаційна безпека, увага до яких в Україні значно посилилась з початком активної фази російської агресії у 2014 році. Під стратегічними комунікаціями розуміють процес, спрямований на забезпечення національної безпеки держави, який включає публічну дипломатію, зв'язки з громадськістю, комунікацію з засобами масової інформації, протидію дезінформації, цивільно-військове співробітництво, дії у кіберпросторі, інформаційні та психологічні операції. У розвитку стратегічних комунікацій Україна досягла певного успіху але він повинен бути підсиленим за рахунок поглиблення співробітництва зі структурами Європейського Союзу та НАТО, ретельному вивченню функціонування системи стратегічних комунікацій з метою впровадження її у вітчизняній практиці. Українські науковці дедалі більшу увагу приділяють дослідженню організації стратегічних комунікацій, проте загальновизнано, що ця робота потребує удосконалення у зв'язку із змінами часу та гібридними загрозами, які впливають на свідомість українського суспільства. Сучасні загрози гібридного характеру змушують дослідників активно шукати рішення в цій сфері в інтересах національної безпеки і оборони, однак єдиного підходу та системної роботи щодо удосконалення системи стратегічних комунікацій, на жаль, не відбувається. В деякій мірі це пояснюється відносною новизною термінології, яка використовується у царині стратегічних комунікацій. У статті охарактеризовано понятійно-категоріальний апарат стратегічних комунікацій у сфері оборони з лінгвістичного забезпечення та запропоновано шляхи удосконалення роботи у цьому напрямі. Базою джерел дослідження стали наукові праці за напрямком стратегічних комунікацій, нормативно-правова база та власний досвід роботи у сфері стратегічних комунікацій під час роботи у Міністерстві оборони України.