FROM FREE ECONOMIC ZONES TOWARD FREE TRADE AGREEMENT: AN INTEGRATION DIMENSION OF CHINA'S INTERNATIONAL COMPETITIVENESS

В статті, мета якої полягає у встановленні особливостей використання Китайською Народною Республікою потенціалу вільної торгівлі та переваг інтеграційних ініціатив інструментами як внутрішньої економічної політики, так і зовнішньої політики, досліджено новітній феномен інтеграційного неопротекціонізму. Останній запропоновано інтерпретувати як інструмент реалізації економічних, політичних, безпекових інтересів країн, що базується на використанні потенціалу інтеграційних об’єднань шляхом координації міжнародної економічної політики, яка проявляється в гармонізації національних політик країн-учасниць з метою максимізації спільного добробуту. Проведено аналіз укладеної п'ятнадцятьма країнами Тихоокеанського регіону наймасштабнішої угоди про вільну торгівлю, яка носить назву Регіональне всеохоплююче економічне партнерство (РВЕП) та інтерпретовано її вплив на сучасну систему міжнародних економічних відносин. Досліджено особливості реалізації КНР політики відкриття вільних економічних зон (ВЕЗ) як дієвого інструменту зменшення нерівномірності та асиметрій розвитку всередині країни. Стверджується, що попри те, що усі ці зони мають відповідну спеціалізацію і націленість на інтеграцію з країнами – сусідами, в них присутній виразний імператив на стимулювання реформ в провінціях, на території яких вони розташовані. Доводиться, що поряд зі стимулюванням внутрішньої та зовнішньої торгівлі й залученням прямих іноземних інвестицій, нові ВЕЗ мають преференції щодо імпорту, обробки, виробництва та експорту товарів, податкових пільг та швидких процедур інвестування, що сприяє притоку капіталу. Характерною особливістю нових китайських ВЕЗ визнається те, що вони органічно доповнюють Регіональні торгові угоди, підписані на рівні країн. Виявлено, що роль ВЕЗ у реформах Китаю полягає також у призупиненні відтоку високотехнологічних підприємств до інших країн Південно-Східної Азії та залученні надійних альтернативних торгових партнерів для отримання енергетичних та сільськогосподарських товарів. Відтак нові пілотні зони покликані забезпечити для Китаю нові канали торгівлі та інвестицій, тим самим зменшуючи негативні наслідки погіршення відносин із США. Доведено, що ВЕЗ в Китаї розширили свої функції за межі початкової концепції створення нижчих бар'єрів для імпорту, експорту та міжнародної торгівлі. Вони використовуються як полігон для реформ і як канал для регіональної торгівлі в певних галузях. Такі ВЕЗ часто мають цілком конкретні стимули та переваги і можуть часто змінювати умови залежно від місцевих пріоритетів, про що попереджають усіх міжнародних інвесторів. Податкові та інші преференції часто стають менш важливими для іноземних інвесторів, ніж розміщення в комфортному технологічному кластері. Зроблено висновок, що Китай, завчасно усвідомивши ризики дефрагментації виробничих ланцюгів, стартом РВЕП, підживлюваного мережею ВЕЗ всередині країни, — події, без перебільшення, геополітичного масштабу, зробив все для того, аби лишитись центром азійських ланцюгів поставок та виробництва. Відтак нова Зона вільної торгівлі як результат підписаної угоди РВЕП — це зона геополітичного впливу, яка передбачає побудову нового регіонального простору інструментами «дипломатії шепоту», а не галасної дипломатії сили.