Антивірусна й інтерфероніндукуюча активність нових сполук — похідних індолохіноксаліну

Проблематика. Розробка нових препаратів з антивірусною активністю та здатністю індукувати інтерферон є актуальним завданням з огляду на стрімке поширення вірусних інфекцій, формування резистентних до існуючих антивірусних препаратів штамів вірусів, загальне зниження імунної відповіді. Мета дослідження. Визначення антивірусної та інтерфероногенної активності похідних індолохіноксалінів в умовах in vitro. Методика реалізації. У роботі в умовах in vitro на перещеплюваній культурі клітин ST вивчали антивірусну та інтерфероніндукуючу дію 18 нових новосинтезованих сполук – похідних індолохіноксалінів. Результати дослідження. Показано здатність досліджуваних речовин пригнічувати розвиток вірусного цитопатичного ефекту на моделі ST-BBC тільки при лікувальній схемі введення. На моделі перещеплюваних культур клітин ST показано, що 12 із 18 досліджених сполук у концентраціях 0,1–0,2 мкг/мл здатні до індукції ІФН. Висновки. Серед досліджених сполук – похідних індолохіноксаліну як перспективну для подальших досліджень визначено сполуку RG-61, яка проявляє низьку токсичність (порівняно зі сполуками низки похідних) і антивірусну активність у інфікованих клітинах, а також здатна до індукції ІФН.