Сочетанное применение спиральной компьютерной томографии и трансректальной ультразвуковой диагностики в оценке неоадъювантного химиолучевого лечения рака прямой кишки

Мета роботи – вивчити можливості застосування спіральної комп’ютерної томографії та трансректальної ультразвукової діагностики для оцінювання ефективності неоад’ювантної хіміопроменевої терапії у хворих на місцевопоширений рак прямої кишки для розширення можливостей виконання сфінктерозберігальних оперативних втручань. Матеріали та методи. За допомогою спіральної комп’ютерної томографії та трансректальної ультразвукової діагностики обстежили 85 хворих на місцевопоширений рак прямої кишки до та після неоад’ювантної хіміопроменевої терапії. Результати. Зміни, що отримані в результаті обстеження в динаміці, вивчили якісно та кількісно. Майже всі обстежені мали достатньо виражені позитивні зміни (зменшення розміру пухлини, а також інфільтрації пухлинним процесом кишкової стінки та параректальної клітковини зі зменшенням її щільності). Встановили, що спіральна комп’ютерна томографія має переваги в можливості діагностувати пухлини, локалізовані в усіх відділах прямої кишки, але цей метод дослідження не дає змогу візуалізувати проростання пухлини в окремі шари кишкової стінки, зокрема в м’язовий, що є визначальним у диференціальній діагностиці локалізованого та місцевопоширеного раку прямої кишки. Це диктує необхідність доповнення методу спіральної комп’ютерної томографії методом трансректальної ультразвукової діагностики для контролю ефективності лікування. Додаткове застосування трансректальної ультразвукової діагностики при місцевопоширеному раку прямої кишки Т 3 стадії на статистично значущому рівні (р = 0,0021) підвищує діагностичну інформативність у 1,4 раза. Надалі всім хворим виконали операції в радикальному обсязі. Висновки. Поєднане застосування спіральної комп’ютерної томографії та трансректального ультразвукового дослідження при місцевопоширеному раку прямої кишки після неоад’ювантної хіміопроменевої терапії дає змогу об’єктивізувати відповідь пухлини на лікування, зокрема хіміопроменеве як за розміром, так і за глибиною інвазії у стінці кишки. Це дало змогу визначити метод, обсяг оперативних втручань на доопераційному етапі та сприяло підвищенню резектабельності, збільшенню відсотка сфінктерозберігальних оперативних втручань на 12,7 %.