Дослідження поняття «гармонія» в аспекті життєвих смислів особистості

У статті здійснюється теоретичний аналіз поняття «гармонія» в аспекті життєвих смислів особистості, їх структури, ієрархії, динаміки, умов сходження на більш високий рівень. Зазначено, що у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених поняття гармонія здебільшого розглядається у контексті розвитку особистості взагалі, її стосунків з іншими людьми, зі світом, але не охоплено смислове поле особистості як урівноважене ціле. Під «гармонією життєвих смислів» особистості автор розуміє таке співвідношення частин смислової сфери, яке характеризує внутрішньо несуперечливе, враховуючи ймовірні «смислові дисгармонії», існування життєвих смислів людини на певному етапі її становлення як тілесної, соціальної, духовної істоти. Акцентовано увагу на високих, сутнісних, духовних смислах, які забезпечують гармонію смислової сфери особистості, урівноважують, впорядковують потреби людини, забезпечують висхідний вектор їх розвитку. Показано наявність певної гармонії у відносній дисгармонійності життєвих смислів, які у своєму зв’язку і взаємовпливові сприяють благополучному розвитку особистості. Підкреслено значення гармонізації життєвих смислів у підлітковому та юнацькому віці. З позицій гуманістичної психології окреслено перспективи психологічної допомоги особистості у гармонізації життєвих смислів. Стверджується, що умовою усвідомлення, пошуку і відкриття людиною смислу життя і гармонізації смисложиттєвої сфери особистості є діалог, діалогічне спілкування між людьми.