Психологія гендерної взаємодії персоналу організацій

В дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження психології гендерної взаємодії персоналу організацій: здійснено психологічний аналіз гендерної взаємодії в системі соціальних відносин; розглянуто організацію як об’єкт та суб’єкт гендерної взаємодії; визначені психолого-організаційні особливості гендерної взаємодії персоналу організацій. Представлено результати емпіричного дослідження: обґрунтовано авторські методики дослідження типів гендерної взаємодії, гендерної дискримінації, балансу «робота – життя» персоналу; проаналізовано зміст, структуру, складові та типи гендерної взаємодії персоналу організацій, визначені її особистісні (соціально-демографічні та гендерні характеристики персоналу: психологічна стать, рівень маскулінності / фемінності, гендерна ідентичність) та організаційні (форма власності, сфера діяльності, гендерний тип, гендерна політика організації: рівень гендерної дискримінації, рівень балансу «робота – життя» персоналу) чинники, які обумовлюють особливості стратегій міжособистісної взаємодії персоналу, типи гендерної взаємодії персоналу, інтерперсональні взаємини з колегами протилежної статі. Розроблені психолого-організаційні умови і технології розвитку гендерної взаємодії: обґрунтовано гендерно-орієнтований підхід у процесі реалізації психолого-організаційного супроводу персоналу організацій, представлено та успішно апробовано авторську програму балансу «робота – життя» персоналу організацій, яка містить: заходи соціальної підтримки персоналу організацій; організаційні та індивідуальні заходи і стратегії формування балансу «робота – сім’я (особисте життя)» / «сім’я (особисте життя) – робота»; тренінгову програму розвитку гендерної взаємодії персоналу організацій. Підтверджено висунуті у дослідженні гіпотези щодо взаємозв’язків між окремими показниками гендерної взаємодії персоналу організацій, їх особистісними та організаційними чинниками; щодо психолого-організаційних умов розвитку гендерної взаємодії персоналу організацій: ефективності програм балансу «робота – життя» та тренінгу розвитку гендерної взаємодії персоналу організацій.